Остеопатія — це холістична мануальна медична система профілактики, діагностики, оздоровлення і реабілітації наслідків соматичних дисфункцій, що тягнуть за собою порушення здоров’я, спрямована на відновлення природних здібностей організму до самокорекції.

Остеопатична діагностика здійснюється за допомогою рук остеопата. Перед оглядом необхідно встановити дружні відносини з пацієнтом, вислухати його скарги, дізнатися чи не було травм або операцій. Під час огляду здійснюється контроль за обсягом рухів у великих суглобах, оцінюється стан м’язів, суглобової капсули, звертається увага на наявність чи відсутність фіброзу тканин навколо суглоба. Велике значення має хворобливість в області тканин. Чим гостріше процес, тим хворобливість більш виражена, у міру того як захворювання стає хронічним хворобливість зменшується і може повністю зникнути.

Асиметрія тканин в парних структурах може візуалізувати під час огляду або виявлятися тільки при пальпації. Здійснюється контроль за температурою тіла-в гострій стадії дисфункцію вдається пальпувати деяке підвищення температури на поверхні шкіри, при застарілому ушкодженні тканини можуть бути трохи холодніше в слідстві зниження циркуляції крові. Зміна текстури тканин навколо проблемної ділянки «почервоніння, сухість, наявність болючих точок і т.д.» так само привертають увагу остеопата під час огляду.

В огляд так само входить глобальний механічний аналіз тіла відповідно до законів біомеханіки. Після ретельного огляду остеопат при необхідності рекомендує такі об’єктивні методи обстеження як: КТ, МРТ, рентген.

Мануальний вплив остеопата, заснований на глибокому знанні анатомії і фізіології людини, дозволяє збалансувати нервову, кровоносну і опорно-м’язову системи, що призводить до організації структуральної цілісності і природної опірності організму будь-яким зовнішнім агентам (інфекції, стреси, травми і т.д. ), що за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я і є здоров’ям. Мета остеопата — знайти здоров’я в тілі.

Курс оздоровлення визначається індивідуально остеопатом під час консультації. Залежно від тяжкості і тривалості проблеми в середньому може знадобитися від 2 до 6 сеансів остеопатичної терапії.

Обидва ці методи об’єднує той факт, що оздоровлення проводиться руками спеціаліста. Але остеопатичний метод має більш глибоке коріння, спирається на знання біомеханіки тіла і має дуже серйозну філософію. ⠀

Філософія остеопатного методу полягає в тому, що звільняючи будь-яку структуру (артерію, нерв, суглоб, тверду мозкову оболонку або внутрішній орган), ми відновлюємо функцію цієї структури. ⠀

Остеопатія, на відміну від мануальної терапії, має в своєму арсеналі техніки, що дозволяють працювати на рідинах організму (лімфа, ліквор, венозна кров, артеріальна кров і т.д.) а також на півкулях і оболонках головного мозку.

Мануальна терапія частіше проводиться на локальній ділянці тіла пацієнта, в якому в цей момент локалізується біль.

Головна відмінність остеопатичного методу в тому, що він дозволяє знайти первинне остеопатичне порушення, яке не обов’язково пов’язане зі скаргами пацієнта, і усунути його. Усунувши цю порушення, ми прибираємо причину симптомів.

Остеопат який має вищу освіту та спеціальну професійну підготовку і виключивши абсолютні протипоказання до проведення оздоровлення, нашкодити практично не може.

До абсолютних протипоказань відносяться:

1. Гарячкові стани, в тому числі неясної етіології;
2. Гострі інфекційні захворювання;
3. Хронічні інфекційні захворювання у фазі загострення;
4. Контагіозні захворювання шкіри, нігтів, волосся;
5. Системні захворювання крові;
6. Кровотеча або підозра на кровотечу;
7. Гостра хірургічна патологія;
8. Системні захворювання сполучної тканини в період загострення;
9. Гострі запальні захворювання кровоносних і лімфатичних судин, гострий тромбоз;
10. Аневризма аорти і серця;
11. Легенево-серцева недостатність 3-го ступеня;
12. Недостатність кровообігу 3-го ступеня;
13. Гіпертонічний і гіпотонічний криз;
14. Черепно-мозкова травма (гострий період);
15. Гострі травматичні ушкодження хребта і суглобів;
16. Гострі порушення мозкового кровообігу (гострий період);
17. Гострі порушення спинномозкового кровообігу (спинальні інсульти; найгостріший період);
18. Гострі і підгострі запальні захворювання головного і спинного мозку і його оболонок, хребта і суглобів;
19. Ранній післяопераційний період при хірургічних втручаннях;
20. Гнійні процеси будь-якої локалізації;
21. Діагностично неясні випадки з підозрою на патологію, яка є протипоказанням;
22. Ендогенні психічні захворювання в період загострення, екзогенні психічні розлади з надмірним збудженням.